історичні відомості про шкатулку

Шкатулки відомі з глибокої давнини. Вчені вважають що, першими з'явилися шкатулки для прикрас. Талановиті умільці в Японії та Китаї ще дві тисячі років тому виготовляли дерев'яні коробочки різної форми і величини, прикрашали їх смолою цінного спеціального дерева. Намагаючись обійти в майстерності один одного, майстри по шкатулкам створювали все нові і нові технології обробки. Ось так була винайдена технологія дрібного вирізання по деревині і методи декорування футлярів шкірою або тканиною, оздоблення коштовним камінням, металом і кісткою.

Інкрустація (слонова кістка, червоне дерево, мідь) на стороні старовинної східної дерев'яної шкатулки.

З тих пір початкова концепція практично не змінилася, але з'явилися нові матеріали, і кілька удосконалилася технологія виготовлення. До промислової революції будь-яка шкатулка була штучним і, отже, вельми дорогим предметом. У силу цього шкатулки були затребувані в основному у багатих людей і використовувалися для зберігання цінних предметів. Виготовлена на замовлення шкатулка, покрита дорогоцінними каменями, оббита зсередини шовком, могла коштувати дорожче, ніж коштовності, які в ній зберігалися.

Якісно спрацьована з дерева, виточена з мармуру, оніксу або зроблена з моржової, слонової кістки, шкатулка практично завжди зберігала в собі таємницю. Для того щоб уберегти вміст від сторонніх очей або, від крадіжки, шкатулки забезпечувалися замками і секретами. Потайні відділення, подвійне і потрійне дно, спеціальні запори, що спрацьовують тільки після складної послідовності дій зі скринькою — ось короткий список хитрощів, на які йшли майстри при виготовленні цих предметів, і тому такі скриньки вже були цінністю самі по собі.

Популярні були шкатулки для коштовностей і в стародавній Русі: майже в кожному будинку була шкатулка, де зберігали коштовності, пам'ятні дрібниці або сувеніри. Народ на Русі — пристрасний любитель загадувати і розкривати загадки, і, видно, тому коробочки з секретом дуже сподобалися їм.

А в наш час, з початком масового виробництва, шкатулки, з дорогого предмета, перетворюються на декоративну ємність для зберігання дрібних предметів.

приклади шкатулок виготовлених своїми руками

приклад етапів виготовленя шкатулки за посиланням:

https://www.mastera-rukodeliya.ru/shkatulka-iz-kartona

майстер - клас з виготовлення шкатулки з картону :

приклад проєкту "Шкатулка" за посиланням:

https://drive.google.com/file/d/0Bwy_B2ne-pEKYWl3LXRBT00tUkE/view

20.01.

https://youtu.be/JZTBhpcQRPA

Етапи проектування

Виконання будь-якої роботи, особливо творчої, відбувається за певним планом. Виконується необхідна документація та подається необхідна інформація про процес створення виробу. Ця діяльність має назву – проект.

На виробництві під проектом розуміють сукупність документації, яка необхідна для реалізації задумки. Над виробничим (промисловим) проектом працюють фахівці: інженери, дизайнери, технологи, економісти тощо. Виробничий проект – це комерційний продукт, який можна продавати та купувати.

Навчальний проект передбачає не лише створення ідей, документації, а й виготовлення та випробування виробу.

Проект передбачає створення ідеї нового виробу, виготовлення його та оформлення відповідної документації. Виконання проекту визначається етапами та стадіями проектування. Коротко розглянемо їх.

На першому етапі, організаційно-підготовчому, виконується підготовча робота до виконання творчої роботи та виготовлення виробу. Визначається завдання (виріб) для проектування та доцільність виконання проекту. Формулюються вимоги до проектованого виробу. Створюється банк ідей та пропозицій.

На конструкторському етапі виконується основна творча діяльність: вироблення власних ідей та вибір остаточного варіанту, розробка ескізів та креслень деталей, розробка ескізів оздоблення, розробка технологічного процесу у вигляді таблиць.

Третій етап, технологічний, передбачає виготовлення виробу згідно плану виконання роботи та технологічної послідовності виготовлення деталей та виробу в цілому. Під час виконання етапу в технологічну послідовність можуть вноситися необхідні корективи, які зазначаються у відповідному місці. Корективи можуть вноситися відносно інструментів та пристосувань, більш раціональної послідовності тощо.

Останній етап, заключний, найменший за обсягом часу. По-перше, слід виконати випробування виготовленого виробу на відповідність поставленим вимогам та написати висновок. По-друге, відбувається презентування проекту та підводяться підсумки.

Етапи та стадії проектування

Перший етап – організаційно-підготовчий.

Стадії:

· розробка плану виконання проекту;

· пошук виробу;

· обґрунтування проекту на виріб;

· формування банку ідей.

Другий етап – конструкторський.

Стадії:

· вироблення ідей та варіантів;

· складання ескізного малюнка остаточного варіанту виробу;

· виконання ескізів деталей проектованого виробу;

· вибір конструкційних матеріалів;

· розробка технологічної послідовності виготовлення виробу;

Третій етап – технологічний.

Стадії:

· виконання технологічних операцій, передбачених технологічним процесом з дотриманням технологічної, трудової дисципліни, культури праці.

Четвертий етап – заключний.

Стадії:

· порівняння і випробування проектованого виробу, порівняння виготовленої конструкції із запланованою.

- презентація творчої діяльності та проектовано виробу.

Нижче наведемо орієнтовний зміст проекту (пояснювальної записки, документації).

Варіант 1.

Зміст

1. Організаційно-підготовча частина

1.1 Історичні відомості

1.2 План виконання проекту

1.3 Обґрунтування проекту на виріб

1.4 Створення банку ідей та виробів-аналогів

1.3. Аналіз виробів-аналогів

2. Конструкторська частина

2.1 Складання ескізного малюнка та ескізів деталей остаточного варіанту виробу, складання композиції виробу,

2.2 Вибір конструкційних матеріалів

2.3 Розробка технологічної послідовності виготовлення виробу,

3 Заключна частина

3.2 Економічний розрахунок.

3.3 Порівняння і випробування проектованого виробу. Висновки.

Варіант 2.

Зміст

1. Вступна частина

1.1 Історичні відомості

1.2 План виконання проекту

1.3 Вимоги до проектованого виробу

2. Основна частина

2.1 Аналіз виробів-аналогів

2.2 Конструювання власного виробу

2.3 Технологічна послідовність виготовлення виробу

2.4 Розрахунок собівартості виробу

3. Висновки

4. Додатки

Слід відмітити, що запропоновані варіанти змісту є орієнтовними і можуть містити зміни. Деякі пункти змісту за потреби слід укрупнювати, деякі, навпаки, розбивати на більш дрібні підпункти.

Приклад. Пункт «Конструювання власного виробу» можна розділити на декілька. Перший має назву «Загальний вигляд та специфікація», другий – «Ескізи деталей», третій – «Композиції оздоблення деталей».

Можна додати, наприклад, пункт з теоретичними відомостями про конструкційні матеріали або цікавою технологією виготовлення окремих деталей.

13.01.

ознайомтесь з технікою безпеки

запишіть в зошит:

Загальні правила для учнів

1. Роботу розпочинай після дозволу вчителя.

2. Інструмент використовуй за призначенням, не працюй несправним і тупим інструментом.

3. Різальні інструменти повинні зберігатися лише в спеціально обладнаних папках у відведеному в класі місці.

4. Під час робочого процесу не відволікайся на сторонні справи, не розмовляй, будь зосередженим.

5. У процесі роботи дотримуйся порядку на робочому місці, а після роботи акуратно прибери його.

Інструкції з техніки безпеки
на уроках трудового навчання

Для зменшення зорової напруги при тонких, кропітких видах роботи потрібно слідкувати за освітленням. Якщо заняття проводяться вдень, воно має бути попереду, так як в роботі приймають участь обидві руки, а при боковому освітленні від них буде лягати тінь. У зв’язку з цим столи краще розташувати паралельно вікнам.

І. Загальні вимоги безпеки :
1. До занять допускаються учні, які пройшли інструктаж з охорони праці, про безпечні методи роботи .
2. Кожен учень зобов'язаний знати й точно виконувати правила безпечної праці на уроках образотворчого мистецтва та трудового навчання.
3. Своєчасно приходити на заняття, займати своє робоче місце, перехід
учнів на друге робоче місце без дозволу вчителя забороняється.
4. Коли вчитель звертається до всіх учнів, вони мають припинити роботу й уважно вислухати зауваження, інструктаж.
5. Використовувати навчальний час для виконання завдання і не
відволікатися розмовами, своєчасно й високоякісно виконувати
доручену справу.

ІІ. Вимоги безпеки до початку занять :
1. Ретельно підготувати своє робоче місце до роботи.
2. Уважно вислухавши вчителя і одержавши завдання на урок, перевірити ще раз справність інвентаря, інструментів особистого
користування, наявність матеріалів.

ІІІ. Вимоги безпеки під час роботи:
1. Роботу розпочинати лише з дозволу вчителя.
2. Не можна працювати несправним і тупим інструментом,
використовувати інструмент лише за призначенням.
3. Користуватися прийомами роботи з інструментами, як показав учитель.
4. Не носити з собою різальних і колючих інструментів, вони мають бути в школі.
5. Інструменти та обладнання мають зберігатися в призначеному місці.
6. Під час роботи учень повинен тримати своє робоче місце в належному порядку, а після роботи акуратно прибрати його.

ІV. Вимоги безпеки після закінчення роботи:
1. Прибрати своє робоче місце : скласти відповідний інвентар, вимити
пензлі.

2. Вимити руки з милом і витерти рушником.

Правила користування ножицями і ножем

1. Ножиці для ручної праці повинні мати заокруглені кінці.

2. Клади ножиці чи ніж так, щоб вони не виступали за край робочого місця.

3. Не працюй тупими ножицями і ножем, а також ножицями зі слабким кріпленням.

4. У процесі різання уважно слідкуй за розміткою.

5. У процесі роботи тримай матеріал пасивною рукою так, щоб пальці були осторонь від гострого леза.

6. Не розмахуй ножицями, ножем, під час різання не ходи, а також не підходь занадто близько до того, хто ними працює.

7. Після роботи ножиці тримай складеними, бажано в чохлі, так само як ніж.

Правила користування шилом

1. Проколюй предмет на спеціальній (дерев’яній або гумовій) підкладці.

2. Не розмахуй рукою, в якій тримаєш шило.

3. Під час роботи з шилом не розмовляй.

4. Не проколюй шилом тверді предмети округлої форми (пересохлі каштани, жолуді, горіхові шкаралупи).

5. У процесі проколювання отвору будь уважним.

6. Користуйся тільки справним інструментом –
ручка повинна бути щільно припасована із
захисним кільцем.

Правила користування голкою

1. Голку тримай тільки з протягнутою ниткою в гольнику або футлярі.

2. Не вколюй голку в свій одяг.

3. Не бери голку в рот.

4. Запасні голки зберігай у футлярі або гольнику.

5. Не використовуй голку замість булавки.

6. Під час зшивання цупких матеріалів (шкіра, штучне хутро, картон) попередньо в місці зшивання зроби отвори шилом.

7. Під час шиття користуйся наперстком.

2)Техноло́гія (від грец. τεχνολογια, що походить від грец. τεχνολογος; грец. τεχνη — майстерність, техніка; грец. λογος — (тут) передавати) — наука («корпус знань») про способи (набір і послідовність операцій, їх режими) забезпечення потреб людства за допомогою (шляхом застосування) технічних засобів (знарядь праці)

Будь-яка технологія передбачає:

предмет праці (предмет технологічного впливу, технологічний об'єкт),
засоби праці (технологічні засоби),
носія технологічних функцій (працівника, колективу тощо),
рівень технологічного розвитку суспільства.

Технологія має безпосередній вияв у структурі виробничого процесу (технологічному процесі).

3)проектна діяльність на уроках технологій

Проект (proect у перекладі з латинської означає «кинутий вперед задум») - це сукупність певних дій, документів, попередніх текстів, задум чи план на створення матеріального об'єкту, предмету, створення різного роду теоретичного продукту. Проект неможливо створити та реалізувати без творчої діяльності.

Проект - це обґрунтоване конструювання системи параметрів майбутнього об`єкта, процесу чи явища в єдності зі шляхами його досягнення.

Діяльність, під час якої обґрунтовується і розробляється проект, називається проектуванням. Проектування як творча, інноваційна діяльність завжди націлена на створення якісно нового продукту, що має суттєве значення або для людини, або для суспільства.

4) на уроках з технологій ми будемо виконувати проєкти з декоративно-ужиткового мистецтва.

Декоративно-ужиткове мистецтво — один із видів художньої діяльності, твори якого поєднують естетичні та практичні якості. Декоративне означає «прикрашати». Ужиткове ж означає, що речі мають практичний вжиток, а не лише є предметом естетичної насолоди

Головне завдання декоративно-ужиткового мистецтва — зробити гарним речове середовище людини, її побут. Краса творів ужиткового мистецтва досягається завдяки декоративності. Декоративність є єдиним можливим засобом вираження змісту та художньої образності. Поділ декоративно-ужиткового мистецтва на жанри здійснюється за призначенням предмета — меблі, одяг, посуд тощо, за технікою виконання — різьблення, ткацтво, розпис, за матеріалом — дерево, кераміка, текстиль, камінь, лоза, тобто використання природних матеріалів; метали та їх сплави, пластмаси, скло, порцеляна, папір та ін., тобто використання штучних, винайдених людиною матеріалів.